Заїкання (логоневроз) — це розлад комунікації який впливає на темп, ритм та плавність мовлення, що проявляється у вигляді повторів звуків, складів або слів, а також раптових зупинок під час мовлення. Воно може мати як фізіологічні, так і психологічні причини. Найчастіше заїкання виникає у дітей дошкільного віку, але іноді зберігається і в дорослому віці.

Як розпізнати заїкання

Перші ознаки можуть бути непомітними, але з часом вони стають очевиднішими. До типових проявів належать:

• повторення звуків або складів («ма-ма-мама», «па-па-парта»);
• раптові зупинки під час мовлення, коли дитина ніби “застрягає” на слові;
• напруга в обличчі чи шиї під час спроби щось сказати;
• уникання розмов — дитина або дорослий намагається менше говорити, щоб приховати труднощі;
• емоційна напруга перед мовленням — страх помилитися, збентеження, сором’язливість.

 Причини заїкання

Заїкання може мати комплексну природу. Найпоширеніші чинники:

1. Неврологічні або фізіологічні: порушення координації між мовним апаратом і мозком, органічні ураження нервової системи, перенесені інфекції, травми.
2. Психологічні: сильний стрес, переляк, емоційна травма, конфлікти у сім’ї або дитячому середовищі.
3. Соціально-поведінкові: надмірні вимоги до дитини, поспіх у мовленні, копіювання “некоректного” мовного стилю.

 До кого звертатися: логопед чи психолог?

Вибір спеціаліста залежить від причини заїкання. У більшості випадків потрібна командна робота — логопеда, психолога (або психотерапевта) і, за потреби, невролога.

✅ Логопед допоможе, якщо:

• заїкання виникло під час активного розвитку мовлення (3–6 років);
• є порушення звуковимови, темпу, дихання під час мовлення;
• дитина правильно мислить, але не може вимовити слова плавно;
• немає вираженого страху чи психологічного опору до мовлення.

Логопедична терапія включає дихальні вправи, тренування ритму, розвиток мовного апарату, формування плавності та впевненості в мовленні.

✅ Психолог або психотерапевт потрібен, якщо:

• заїкання з’явилося після сильного стресу чи психотравми;
• дитина (або дорослий) відчуває сором, тривогу, страх говорити;
• є інші емоційні проблеми — замкненість, плаксивість, агресивність;
• логопедичні вправи не дають результату через внутрішню напругу.

Психолог допоможе знизити тривожність, навчить контролювати емоції, підвищить самооцінку. У деяких випадках ефективною є психотерапія — когнітивно-поведінкова, арт-терапія або сімейна терапія.

Найкращий підхід — комплексна допомога

Успішне подолання заїкання потребує комплексного підходу:

• консультація невролога — щоб виключити органічні ураження нервової системи;
• робота логопеда — формування правильної мовної навички;
• психологічна підтримка — зняття страхів і напруги;
• підтримка родини — спокійна атмосфера, терпіння, відсутність тиску на дитину.

 Що можуть зробити батьки або вчителі/вихователі

• Не перебивайте дитину, дайте їй висловитись.
• Не акцентуйте увагу на помилках.
• Говоріть повільно, спокійно — дитина копіює ваш темп.
• Створіть спокійне емоційне середовище.
• За потреби звертайтеся до фахівців одразу — чим раніше почати роботу, тим вищі шанси на успіх.

Висновок

Заїкання — це не вирок і не ознака “слабкої волі”. Це мовний розлад, яке можна ефективно коригувати за умови правильного підходу. Важливо не чекати, що воно “переросте”, а своєчасно звернутися до фахівців.

Спільна робота логопеда, психолога і родини допоможе не лише покращити мовлення, а й повернути впевненість у собі, розкрити потенціал і знайти власний голос — без страху і сорому.